Автор Павлова Ірина 
Історія з Владиславом Гераскевичем отримала новий поворот уже після самої Зимової Олімпіади-2026. 8 квітня батько спортсмена і президент Федерації бобслею та скелетону України Михайло Гераскевич прямо заявив: на його думку, за дискваліфікацією стояла Росія. Він сказав жорстко і без обтічних формулювань — мовляв, саме російська сторона була “замовником” тиску, а МОК ухвалював рішення не у вакуумі. Ця заява одразу знову повернула тему в новини, бо до цього найбільше говорили про сам факт недопуску, а не про те, хто міг стояти за лаштунками.
Що саме сказав батько спортсмена
Михайло Гераскевич не говорив натяками. За його словами, відсторонення Владислава не було просто сухим рішенням чиновників за правилами. Він публічно звинуватив Росію у тиску на міжнародні структури та дав зрозуміти, що вбачає в цій історії не спортивний, а політичний підтекст. Водночас важливо не змішувати заяву з доведеним фактом: станом на 8 квітня 2026 року немає оприлюдненого документа МОК, IBSF чи CAS, де було б прямо написано, що Росія офіційно вплинула на рішення. Є гучна заява сторони спортсмена, і саме вона стала новим інформаційним приводом.
Через що все почалося на Олімпіаді
Причиною скандалу став не результат заїзду і не допінг, а шолом. Владислав Гераскевич хотів виступати у шоломі з портретами українських спортсменів, які загинули внаслідок війни. Для нього це був жест пам’яті. Для МОК — порушення правил олімпійського самовираження під час змагань. Саме на цьому й зламалася вся історія: одна сторона бачила в цьому людський жест, інша — заборонену демонстрацію під час старту.
Як швидко ухвалили рішення
Тут важлива конкретика по датах. 10 лютого 2026 року МОК листом повідомив Гераскевича, що його шолом не відповідає Олімпійській хартії та правилам Ігор. Уже 12 лютого Міжнародний олімпійський комітет офіційно заявив, що спортсмен не буде допущений до участі в чоловічому турнірі зі скелетону на Іграх у Мілані та Кортіні, якщо не виконає ці вимоги. Рішення IBSF фактично стало виконанням попередньої позиції МОК. Тобто це не була емоційна сварка в коридорі перед стартом — це була дуже швидка, але формально оформлена процедура.
Чому спортсмен не погодився
Сам Владислав наполягав, що не порушив жодного правила настільки, щоб його взагалі зняли зі старту. Він пояснював, що “шолом пам’яті” не був агітацією, закликом чи політичним гаслом. Для української сторони це була не провокація, а спосіб нагадати про спортсменів, яких убила війна. На цьому тлі рішення МОК в Україні сприйняли дуже болісно, бо йшлося вже не просто про технічну суперечку, а про межу між формальними правилами і людською пам’яттю.
Що було далі в суді
Українська сторона пішла до Спортивного арбітражного суду. Слухання у CAS тривало кілька годин, а рішення було винесене вже 13 лютого. Позов Владислава Гераскевича проти МОК та IBSF відхилили. Тобто права стартувати на Олімпіаді він не отримав. Але при цьому сам суд у поясненнях визнав важливий момент: покарання з відкликанням олімпійської акредитації виглядало несправедливим, і саме тому акредитацію спортсмену повернули. Це одна з найгостріших деталей усієї історії: стартувати не дозволили, але надмірність окремих санкцій фактично побачили навіть у правовому розгляді.
Як відреагували інші в спорті
Гераскевич не залишився сам. Після скандалу підтримку йому висловлювали інші спортсмени, а головний тренер збірної Латвії Іво Штейнбергс намагався зібрати підписи на підтримку українця і подав власний протест. На тлі зазвичай стриманого зимового спорту це виглядало дуже показово. Тобто історія не зводилася до фрази “спортсмен порушив правило і отримав санкцію”. Усередині самої спільноти теж було відчуття, що рішення вийшло занадто жорстким.
Чому тема знову вибухнула у квітні
У лютому головна новина звучала так: українця не допустили до старту. У квітні акцент змінився: хто саме тиснув, хто був ініціатором, хто хотів цього рішення. І саме тут пролунала фраза про “замовника дискваліфікації”. Це дуже сильне формулювання, і воно добре розлітається в заголовках. Але якщо триматися фактів, то зараз картина така: МОК і IBSF ухвалили рішення офіційно, CAS його не скасував, а батько спортсмена публічно назвав Росію стороною, яка стояла за цим тиском.
Чому ця тема не зникне швидко
Історія Гераскевича болить не лише через спорт. Тут переплелися Олімпіада-2026, війна Росії проти України, пам’ять про загиблих спортсменів і дуже жорстка реакція міжнародних структур. Саме тому будь-яка нова деталь — чи то лист МОК, чи пояснення CAS, чи заява Михайла Гераскевича — миттєво стає новиною. І поки не з’явиться більше офіційних пояснень про реальні мотиви рішення, тема замовника дискваліфікації ще не раз повернеться в порядок денний.
