Автор Богдан 
Кошеня, знайдене в під’їзді, здається найвитривалішим створінням на світі: воно ж вижило без господаря. Проте безпородне кошеня з вулиці часто приносить у дім цілий набір пасажирів — від круглих глистів до спор грибка, який охоче переходить на людей. Перші два тижні вирішують, чи залишиться ця історія зворушливою, чи перетвориться на лікування всієї родини. І шкодять не лише інфекції, а й поспішні рішення нових господарів.
Карантин: чому знайомство з вашим котом почекає
Найпоширеніша помилка — одразу посадити знахідку поруч із домашнім котом, «щоб подружилися». Кошеня може мати бадьорий вигляд і водночас виділяти герпесвірус чи каліцивірус — збудників котячого «нежитю». Тому перші 14 днів малюк живе в окремій кімнаті з власним лотком, мисками й підстилкою, яку легко випрати. Після контакту з ним миють руки з милом.
Навіть коли волонтери, які вже оглянули малюка, віддають кошеня в добрі руки, переїзд однаково стає для нього стресом, а стрес пробуджує приховані інфекції. Знайомство з іншими тваринами планують лише після огляду ветеринара, обробки від паразитів і, в ідеалі, тестів.
Глисти, блохи й лишай: що перевірити першим
Круглі глисти в кошенят трапляються так часто, що їх радше вважають правилом, ніж винятком: личинки токсокар передаються навіть із молоком матері. Тож і зовні здорове кошеня потребує обробки від глистів, а препарат і схему повторів підбирає лікар за вагою та віком.
Блохи в крихітного кошеняти здатні спричинити анемію, а проковтнута під час вмивання комаха може заразити огірковим ціп’яком. Перевірити шерсть допоможе частий гребінець: чорні крупинки, що залишають на вологій серветці руді розводи, — це послід бліх.
Чому лишай стосується всієї родини
Дерматофітію, яку в побуті називають лишаєм, у котів здебільшого спричиняє грибок Microsporum canis. Це зооноз: спори потрапляють на шкіру людини, і на ній, особливо в дітей, з’являються округлі червоні плями, що сверблять і лущаться. Кошеня може бути носієм без жодних облисінь, а спори місяцями зберігаються в пилу, на килимах і лежанках. Лампа Вуда підсвічує далеко не всі випадки, тому надійніше зробити посів або ПЛР-тест, а результат оцінює ветеринар разом з оглядом шерсті.
FIV і FeLV: чому одного тесту замало
Вірус імунодефіциту (FIV) і вірус лейкемії котів (FeLV) людям не передаються, але загрожують іншим котам: FIV — переважно через укуси під час бійок, FeLV — і через побутові контакти, як-от взаємне вмивання чи спільні миски.
Нюанс, про який новачки дізнаються запізно: у кошенят до шести місяців позитивний результат на FIV іноді показує материнські антитіла, а не саму інфекцію. Негативний тест на FeLV одразу після можливого зараження теж не остаточний, бо вірус може ще не виявлятися в крові. Тому позитивний тест на FIV у кошеняти повторюють після шести місяців, а негативні результати перевіряють ще раз через один-два місяці. Переглядаючи анкети безпородних котів на e-pet.com.ua, шукайте в описах згадку про тести й щеплення, але пам’ятайте, що вона не замінює візиту до клініки.
«Народні» методи, що шкодять більше за бліх
Деякі поради сусідів і знайомих для кошеняти відверто небезпечні:
- Коров’яче молоко. Воно відрізняється від котячого за складом, а лактоза часто спричиняє діарею, яка в малюка швидко призводить до зневоднення. Кошенятам без матері потрібен замінник котячого молока, старшим — корм для кошенят і вода.
- Купання в перший день. Маленькі й ослаблені кошенята погано утримують тепло, тож мокра шерсть загрожує переохолодженням, а до стресу переїзду додається ще один. Вода змиває лише частину бліх, а яйця й личинки лишаються в оселі.
- Собачі краплі від бліх. Багато засобів для собак містять перметрин, а коти погано знешкоджують його в печінці. Отруєння проявляється слинотечею, тремором і судомами й може закінчитися смертю, а небезпечним буває навіть контакт із щойно обробленим собакою.
Навіть котячі засоби від бліх часто дозволені лише з певного тижня життя.
Щеплення, чип і стерилізація: календар на перші місяці
Щеплюють лише здорове кошеня, бажано вже оброблене від глистів. Базова вакцина захищає від панлейкопенії, герпесвірусу й каліцивірусу: перше введення можливе з 6–8 тижнів, далі повтори кожні 2–4 тижні, доки кошеняті не виповниться щонайменше 16 тижнів; ще одну дозу вводять у 6 місяців або в рік. Від сказу кошенят зазвичай щеплять із трьох місяців. Якщо вік знахідки невідомий, ветеринар оцінить його за зубами й складе окремий графік.
Мікрочип завбільшки з рисове зерно вводять під шкіру в ділянці холки або з лівого боку шиї, часто разом зі щепленням, але без реєстрації номера в базі даних він марний.
Стерилізацію новачки відкладають «до першої тічки», хоча кішка може статево дозріти вже в 4–6 місяців. Тому дедалі більше ветеринарних організацій радять не чекати цього рубежу й оперувати у 4–5-місячному віці. Якщо ви ще тільки обираєте тварину, уважно читайте оголошення про котів: вік і дати обробок підкажуть, з якого пункту почнеться ваш календар.
Вуличне походження не робить кошеня ні приреченим, ні особливо загартованим. Воно просто приходить без жодних медичних записів, і перші два тижні потрібні, щоб їх завести, а не експериментувати з молоком і собачими краплями.