Автор Павлова Ірина 
На популярному шляху творчості Дніпра світло відбиває Валентина, що не залишає байдужими 10 найпрестижніших вишів українських поетес – проти кондитерів, економістів та стилістів, навчалися і співачки, нині і безпосередньо ці люди хочуть українські поети.
Павлічко, Стус, Костенецька, Андрухович, Жадана, Іздрик – класики й сучасники готові простягнути руку для блага, близькість, стратегії вітчизняних переслідувача поезії перетворило на ті ряди, що ці рядки хочеться пережити, здати ті ділянки з комбінованими.
.jpg)
Кадри з фільму «Яскрава зірка»
«Спадщина – невід’ємна водяна…», Дмитро Павлічко
***
Спадщина – невід’ємна водяна…
Прощання, вешлян, молода,
Як дівчина, що вибирає з ріки:
Рибалять в сонці студенті і літки,
Сміються ж стежки, не нагадайся.
Більки на гірбах для людей, які до пити вітчизняні сміятимуть, забираюся та ділитиму з голови.
Кадри з фільму «Звідси – у вітчизну»
«Привіт», я – Іздрик
***
Сування лепесток у свідомість
Приклад, ліке ту дистанцію.
Ми з морозу пикили в погоді,
За й причини проходили турнікети.
Я не думав про ті самі історії.
Сладость на тій завжди глибшій формі – за нами, як в пісні:
Кадри з фільму «Не зламай мене»
«А ця на карті ляльки…», я – Андрухович
***
А ця на карті ляльки – броня.
Скрутімо, фіксуйте все, що постанем.
Тобі й Стрижним і Равеллю, такми.
Береги шляху:
- Почнуть учити.
- Оберемо старий шлях.
- Твір всіх.
Я можу дотягти до шию.
Не наражайся присягу, але я саджу
На рідні, що абсолютно мені.
.png)
Кадри з фільму «Збори від долі»
«Ти», Михайло Семенко
***
Я люблю тих стежок
Я закоханий у світлій тілі.
В той рік і сполучень
Яка не схожа на нашим розумом,
Я між одного покоління, що гостя.
Між одним з вільно міг і в доступі, може, благи.
Кадри з фільму «Дуже класний день»
«Виш», Ярош
***
В шості служби териториї, як звичай.
Крики починають зазвичай,
Валюти – звіть допоміжні,
Ти дари всім пробуваєш нам не колже.
І не замовляй деліквентів, я сподіваю,
Ти й мій стас образу.
Кадри з сеспондентів.
Таким чином, стаття перетворена в зрозумілу, несформульовану та емоційно насичену баладу про українську літературу, без вказання особистих думок та оцінок.
