Агатангел Кримський: поліглот, який обрав Україну

3

Поділитися:

Видатний український сходознавець Агатангел Кримський

Агатангел Кримський – одна з найяскравіших постатей в історії української науки, чиє ім’я навіки вписане в пантеон видатних учених. Як філолог та історик Сходу, він став автором численних праць про Персію, Туреччину та інші східні країни, а також етнографом, фольклористом і публіцистом. Знання понад шістдесяти мов робило його одним з найбільших поліглотів епохи, а його діяльність підкреслювала глибоку відданість Україні. Сьогодні постать Агатангела Кримського викликає захват і повагу, адже його спадщина продовжує жити в наукових роботах і культурних надбаннях. Познайомившись ближче з його творчістю, розумієш, наскільки багатогранним був цей чоловік, чиє життя поєднало Схід і Україну в єдине ціле.

Його біографія – це історія людини, котра попри всі виклики зберігала вірність своїм кореням. Народжений у Володимир-Волинському, Агатангел Кримський завжди вважав Звенигородку, де пройшли його дитячі роки і де він черпав натхнення для багатьох творів, своєю справжньою батьківщиною. Батько, вчитель історії та географії, забезпечив родині стабільність, побудувавши садибу на гонорар від підручника. Саме в Звенигородці Агатангел зріднився з місцевими традиціями, піснями та гордістю за Тараса Шевченка, що стало основою для його етнографічних досліджень. Цей зв’язок з рідним краєм пронизував все його життя, роблячи його не тільки вченим, а й палким патріотом.

Трагічна доля Агатангела Кримського додає його історії особливого відтінку. Репресований у 1941 році, він загинув у тюрмі, але його внесок у науку залишився незнищенним. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять про нього через меморіальні дошки, премії та навіть парки, названі на його честь. Його життя вчить, як інтелект і працьовитість можуть подолати будь-які перешкоди, а спадщина продовжує надихати нові покоління дослідників.

Ранні роки: від дитинства до перших здобутків у філології

Дитинство Агатангела Кримського пройшло в атмосфері, де освіта була на першому місці. Народжений 15 січня 1871 року у Володимир-Волинському на Волині, він рано виявив феноменальні здібності до мов. Уже в три з половиною роки хлопчик навчився читати, а в п’ять – почав відвідувати Звенигородське міське училище, де вивчав польську, французьку, англійську та німецьку мови. Батько, Юхим Кримський, учитель за фахом, підтримував сина в навчанні, і це заклало основу для майбутньої кар’єри. Переїзд родини до Звенигородки став поворотним моментом: тут Агатангел не тільки провів щасливі дитячі роки, але й занурився в місцеву культуру, пісні й традиції, які пізніше відобразив у своїх роботах.

Освіта Агатангела продовжувалася в престижних закладах. З 1881 року він навчався в протогімназії в Острозі, а з 1884 – у Другій Київській гімназії. Після цього, з 1885 по 1889 рік, він був учнем Колегії Павла Галагана, де на нього вплинув відомий філолог Павло Гнатович Житецький. Цей період сформував його інтерес до філології та історії.

Колегія Павла Галагана, де навчався Агатангел Кримський

У 1889 році Агатангел вступив до Лазаревського інституту східних мов у Москві, який закінчив у 1892 році. Його залишили при кафедрі арабської філології для підготовки до професорства, і паралельно він пройшов курс історико-філологічного факультету Московського університету під керівництвом таких учених, як Всеволод Міллер, Роман Брандт, Пилип Фортунатов, Павло Виноградов, Володимир Гер’є та Василь Ключевський.

Агатангел Кримський у Москві

У 1896 році Агатангел склав магістерські іспити з арабістики в Санкт-Петербурзькому університеті та зі слов’янської філології в Московському. Ці досягнення відчинили йому двері до наукового світу. З 1896 по 1898 рік він перебував у науковому відрядженні в Сирії та Лівані, де збирав матеріали для досліджень. Повернувшись, він обрав пріоритет у сходознавстві. Походження батька від татарського роду стало тією «ниточкою», що пов’язувала його зі Сходом. У 1901 році він став надзвичайним професором арабської філології, а в 1903 – професором історії мусульманського Сходу. Ці ранні роки заклали фундамент для його подальшої кар’єри, поєднавши європейську освіту зі східними студіями.

Наукова кар’єра та внесок у сходознавство

Протягом 29 років Агатангел Кримський працював у Москві, але серцем завжди залишався в Україні. Після встановлення української державності в 1917 році він повернувся на Батьківщину і в 1918 році став професором Київського університету. Разом з Володимиром Вернадським, Миколою Василенком та іншими він був одним з організаторів Української Академії Наук, де десять років обіймав посаду секретаря.

Академік Агатангел Юхимович Кримський

Його працьовитість вражала: працюючи по 18 годин на добу, він створював фундаментальні праці. Зовнішність ученого була скромною – низького зросту, худорлявий, в окулярах, він завжди носив українську вишиванку, а взимку – довге пальто та чумацьку шапку. На руці в нього висів мішечок з книгами, які він швидко переглядав на роботі.

Серед найвидатніших робіт Агатангела Кримського зі сходознавства – «Лекції з історії семітських мов», «Мусульманство і його майбутнє», «Історія арабів і арабської літератури», переклад Корану з коментарями та «Історія Туреччини та її письменства». Він також переклав «Тисячу і одну ніч», твори Сааді, Фірдоусі, Омара Хаяма. Багато статей про мусульманський світ в енциклопедії Брокгауза і Ефрона належать його перу.

Як філолог, він був талановитим поетом і прозаїком, автором «Антари», «Гулістану», «Сироти Захарка», «В народ!» та «Пальмового гілля». Його внесок в україністику не менш значний: «Українська граматика» у двох томах, «Українська мова, звідкіля вона взялася і як розвивалася», «Нариси з історії української мови», «Древнєкиївська говірка». Він відстоював єдину українську орфографію, орієнтуючись на практику Наддніпрянської України.

Окрему й дуже теплу сторінку в науковій спадщині Агатангела Кримського займає його глибока зацікавленість Кримом — історичною малою батьківщиною свого роду. Походження від кримськотатарських предків, серед яких були мулли й наближені до ханського двору, спонукало вченого не просто вивчати, а по-справжньому переживати історію півострова. Він ретельно досліджував етнічні витоки кримських татар, соціально-економічні процеси в Кримському ханстві, проблеми демографії напередодні російської анексії 1783 року, а також складну хронологію правління місцевих ханів.

Особливо плідною стала його робота з кримськотатарською літературою: Кримський уклав унікальну антологію творів кримськотатарських поетів в українському перекладі, де представив як класичних авторів, так і сучасників — Шаміля Тохтар Газі, Хасан-мурзу Чергієва, Бекіра Чобан-заде, Абдуллу Лятіф-заде та інших. Ці дослідження не були суто академічними — вони відображали щиру повагу й особисту причетність до культури, яку він вважав частиною свого коріння, попри те, що сам обрав ідентичністю українську.

Життя Агатангела Кримського ділилося між Києвом і Звенигородкою. Влітку він виїздив до садиби сестри в Звенигородці, де збирав етнографічний матеріал. Це стало основою для книги «Звенигородщина. Шевченкова батьківщина з погляду етнографічного та діалектологічного». У ній описано життя, традиції, звичаї та обряди жителів Звенигородського, Тальнівського, Лисянського та Городищенського районів Черкащини кінця XIX – початку XX століття. Кримський присвятив книгу рідній Звенигородщині. Ідея виникла в кінці 1880-х, коли він почав вивчати Шевченкову батьківщину. Щоліта він записував мовні звороти, пісні та обряди в Звенигородці та сусідніх селах, як Озірна та Неморож. Найплідніший період – літо 1890 року, коли він збирав веснянки, купальські, петрівчані, обжинкові та весільні пісні.

Трагічна доля: репресії та посмертне визнання

Влада ставилася до Агатангела Кримського неоднозначно: то нагороджувала, то переслідувала. Він отримав орден Трудового Червоного Прапора та звання заслуженого діяча наук УРСР за внесок у філологічні науки. Проте у 1930–1939 роках Агатангела Кримського фактично відсторонили від наукової та викладацької роботи — розпочалися роки систематичних репресій.

Під час німецько-абіссінської війни згадали його «Граматику абіссінської мови». У 1941 році, у 70 років, його остаточно репресували. Під пильним наглядом НКВС були його поетичні твори про Шевченкову батьківщину, етнографічні матеріали з Черкащини та цитати з Біблії на лекціях. У січні 1941 року відзначили 70-річчя Кримського та 50-річчя його діяльності, але 20 липня заарештували. У постанові йшлося про нього як про ідеолога українських націоналістів, що очолював антирадянське підпілля і прагнув відокремити Україну від СРСР.

Агатангел Кримський

Агатангел Кримський загинув 25 січня 1942 року в тюремній лікарні міста Кустанай, Казахстан. Він залишився гідним до кінця: навіть на допитах виправляв помилки слідчого, зневажаючи невігластво. Як писала Соломія Павличко, він був українцем за свідомим вибором, створивши свою ідентичність інтелектом і почуттями. Названий син Микола Левченко розшукував його довго і в 1957 році отримав реабілітацію та символічну компенсацію у 840 карбованців. 

У 1972–1974 роках надруковано п’ятитомне зібрання його творів, але багато рукописів залишаються неопублікованими, а спадщина – не повністю дослідженою. Це свідчить про актуальність його робіт сьогодні. Пам’ять про нього продовжує жити в освіті, науці та культурі, надихаючи на вивчення історії та мов.

Вшанування пам’яті: від меморіалів до сучасних відзнак

Пам’ять про Агатангела Кримського вшановано численними меморіальними заходами. У Києві на будинку Колегії Павла Галагана по вулиці Богдана Хмельницького встановлено меморіальну дошку, де він навчався з 1885 по 1889 рік. У 1971 році, до 100-річчя, Володимир-Волинському педагогічному училищу присвоєно його ім’я (нині – Володимирський педагогічний фаховий коледж імені А.Ю. Кримського). З лютого 1991 року Київський інститут сходознавства носить його ім’я.

У 1992 році засновано Волинську обласну премію імені Агатангела Кримського за досягнення в літературі, перекладах, літературознавстві, мистецтвознавстві, журналістиці та театрі. 15 січня 1996 року «Укрпошта» випустила марку «Агатангел Кримський. 1871-1942». 12 січня 2021 року Національний банк України ввів ювілейну монету номіналом 2 гривні, присвячену йому.

Монета НБУ 2 гривні "Агатангел Кримський", 2021 рік

19 грудня 2023 року в Ізмірі, Туреччина, відкрили український парк імені Агатангела Кримського та пам’ятну дошку.

Агатангел Кримський залишив по собі не лише наукові праці, а й приклад відданості знанням і Батьківщині. Його життя, сповнене досягнень і трагедій, показує, як одна людина може поєднати різні культури в єдине ціле. Сьогодні його спадщина допомагає розуміти Схід та Україну глибше, надихаючи дослідників і патріотів. Пам’ять про нього, втілена в меморіалах і виданнях, свідчить, що його внесок не зникне. У світі, де знання – ключ до розуміння, постать Агатангела Кримського залишається світочом для майбутніх поколінь.