Балет з Харкова демонструє виставу за 20 км від лінії фронту

Сьогодні балетна трупа Харківського національного академічного театру опери та балету імені М. В. Лисенка — це одна з найближчих до фронту балетних труп України та, мабуть, світу. Від лінії бойових дій їх відокремлюють лише 20 кілометрів.

Хоча передмістя Харкова поступово огороджують антидроновими сітками, у афіші театру сяє анонс «Різдвяного Гала-Балету». Квитки на цей захід розпродані, а артисти впевнено готуються представити найкращі постановки.

Журналістки Ґвара Медіа зустрілися з Антоніною Радієвською, художньою керівницею балету ХНАТОБ, під час репетиції святкової вистави.

Пуанти в теплих шкарпетках

Антоніна Радієвська сидить на лавці, переглядаючи в телефоні музику для репетиції свого танцю. Навіть у сидячому положенні її ноги готові стояти на носочках — в пуантах. На вулиці холод, тому на пуантах вона одягла вовняні шкарпетки.

Позаду неї простягається дзеркало на всю стіну, яке відображає величезну залу для репетицій: блискучу підлогу з розміткою, трохи потерті дерев’яні станки уздовж стін, мовчазний рояль і сучасний футуристичний стелю. Біля неї розминається партнер — Борис Вендеревських, який робить короткі стрибки вгору.

Раптом звідкись лунає музика, і Антоніна швидко знімає вовняні шкарпетки, під якими виглядають ніжно-рожеві пуанти. Вони з Борисом стають поруч, обережно дивляться у дзеркало і починають рухи.

М’якість і плавність рухів поєднується з силою і грацією, помітною навіть через тренувальний одяг. Вісь обертів, легке підняття рук вгору, дробні кроки в різні боки, гордо підняті підборіддя — все це немов танець життя.

З розгону вони набігають одне на одного, і в один момент Борис підіймає Антоніну над головою, а вона в той час плавно хиталася, наче підтанцьовуючи повітрю. Повільно балерина повертається на підлогу і вони знову стискають руки. Музика вщухає.

— Трохи швидко вийшло, — жартує Антоніна, дихаючи, і знову запускає музику. Партнер мовчки погоджується, і вони починають заново.

Життя між сльозами, трудом і мистецтвом

Антоніна присідає, розв’язує пуанти і поправляє волосся, милуючись відображенням у дзеркалі позаду.

В театру ХНАТОБ вона працює з 1998 року, починаючи з другого курсу Харківського училища культури. За цей час вона отримала численні нагороди, танцювала головні ролі і врешті-решт очолила балетну трупу.

Антоніна пишається, що є наймолодшою художньою керівницею балету, яка й досі активно виступає. Зазвичай ці посади займають старші за віком люди, що вже завершили кар’єру танцівника.

Вона зізнається, що балет не був її дитячою мрією — це вибрала мама. Хоча батьки підтримали її на цьому шляху, доросле життя було складним і непростим.

«Постійно виникали труднощі, доводилося боротися за кожен крок, але саме це зробило мене «залізною» людиною», — розповідає Антоніна.

Вона додає, що має сувору систему роботи і високі вимоги, які ретельно виписує по годинах і хвилинах. Цей принцип прищеплює і своїм танцівникам.

«Снігова Королева» — частина магії Різдва

У залі вже триває репетиція чергового номеру, який увійде у програму «Різдвяного Гала-Балету». Танцівники в чорно-білих костюмах вишикувалися проти одне одного, деякі стоять на великих кубах.

З колонки лунає тривожний, ритмічний спів хору. Артисти рвучко здіймають руки і крокують в сторони, готуючись до наступних рухів.

Антоніна спостерігає за репетицією і ділиться своїми думками:

«Я завжди говорю молодим артистам: «Провідною солісткою треба народитися». Стати нею нескладно, але важко. Це вимагає сильного характеру. Зараз Богдан, який у білому костюмі, став ведучим солістом, і на нього велике навантаження».

Про іншого артиста, Бориса, вона каже:

«Він також доклав багато зусиль, хоч його стиль більш гротескний. Він — мій Квазімодо».

Антоніна сміється, додаючи, що інколи доводиться бути дуже суворою, адже сцена не прощає жодних промахів — через це її прозвали трохи «Сніговою Королевою».

Мистецтво під світлом, що робить фігури сірими

З початком повномасштабного вторгнення Антоніна разом із частиною балетної трупи два роки перебувала на гуманітарному турі «Європейський шлях». Вони виступали для глядачів в Естонії, Італії, Латвії, Німеччині, Греції й інших країнах.

Їх мета – познайомити європейську публіку з українською культурою, продемонструвати спільні цінності та розповісти правду про війну, яку переживає Україна.

Антоніна зізнається, що завжди прагнула повернутися додому та радіє з поступового відновлення вистав, які виконували до 2022 року. Зокрема, успіх має «Собор Паризької Богоматері».

Зараз її головна мета — через мистецтво виховувати відповідальне покоління, щоб Україна ніколи не нагадувала країну-агресора. Попри те, що із 86 балерин і танцівників залишилось близько 30, театр продовжує працювати поруч із фронтом.

«Театр формує естетично правильні смаки у людей. Тут є і любов, і ненависть, і смерть, і життя, але добро завжди попереду. Не в кожній виставі добро перемагає, однак завжди звучить мораль», — підкреслює Антоніна.

Вона пояснює, що балерини і танцівники, які зараз працюють у залі — це як шахові фігури. Їх рухами керують король і королева, а сам танець символізує битву.

За її словами, коли закінчується вистава, на сцені має з’явитися таке світло, що перетворює фігури в сірі тіні. Така символіка означає, що після битви шахи складаються і переможців немає.

Нові сюжети наступного року

Антоніна зауважує, що під час цьогорічного «Різдвяного Гала-Балету» українських традицій у прямому сенсі не буде, але канонічна «чаклунка» зачарує сцену, а в кінці всіх об’єднає пісня «Щедрик», розвіяючи чари.

Вона обожнює експериментувати та прагне створювати унікальні постановки саме для Харкова. Наразі активно вивчає тематичні матеріали, аби в майбутньому розповісти нові історії.

«Сподіваюся, ми разом створимо багато сюжетів, бо цей гала-концерт у мені відкрив творчість!» — натхненно говорить художня керівниця балету.

Читайте також

Якщо знайшли помилку, виділіть потрібний фрагмент і натисніть Shift + Enter.