Походження кав’ярні «Паломник», присвяченої пам’яті загиблого воїна

Кав’ярня «Паломник» відсвяткувала свою третю річницю 7 лютого. За цей час заклад обгорнувся маскувальними сітками, «трофеями» з поля бою, прапорами та світлинами військових спецпідрозділу «Кракен», які загинули на війні. Тут збираються історії рідних і друзів — тих, хто знав цих героїв за життя.

Кав’ярня стала місцем, де можна не лише насолоджуватися кавою, а й побалакати, поділитися болем, згадати щось світле та просто отримати підтримку. Багато відвідувачів трималися окремо, але саме тут знаходять спільну мову і розуміння. Це місце пам’яті і підтримки — як для військових, так і для цивільних.

Ідею створення цього затишного куточка втілила адвокатка Олена Авілова. Причиною стало бажання сина Андрія «Паломника» Авілова — мати власну кав’ярню. Андрій загинув під час бою за Балаклію 7 вересня 2022 року.

У день відкриття кав’ярні три роки тому Олена зварила каву і одразу поїхала на кладовище до сина. Вона поділилася з Андрієм, що його мрія справдилася.

Журналістка Ґвари завітала на річницю та поспілкувалася з Оленою про сина і про «Паломника».

Ангели-охоронці серед нас

Перед Оленою стоїть чашка ароматного лате. Вона додає до напою цукор із написом «Доброго вечора, ми з України!» і уважно помішує. Коли відключають світло, кавомашина може працювати тільки на генераторі. Олена розповідає, що зараз знову пише пост, і не стримує сліз.

Андрій завжди був щирим патріотом. У 2014 році активно підтримував Євромайдан у складі «Правого сектору», а згодом добровільно долучився до війська. Вже в 18 років він обрав позивний «Паломник», бо обожнював подорожі. Воював під Пісками на Донеччині.

Однак хвороба змусила його повернутися додому, де він закінчив юридичний університет і працював баристою.

З початком повномасштабного вторгнення Андрій одразу повернувся до служби, ставши одним зі спецпризначенців «Кракен». Він брав участь у боях за Питомник, Білогорівку, Краматорськ та Балаклію.

Навесні Андрій одружився, хоча церемонія відбувалась онлайн через евакуацію нареченої Анастасії до Німеччини. Вона була його першою любов’ю.

7 вересня 2022 року під час Харківського контрнаступу Андрій загинув у бою за Балаклію разом із товаришами Ігорем «Малімоном» Колчевим, Віталієм «Діпом» Сіньковим та Владиславом «Фотіком» Митринюком. Вони поховані разом, окрім Малімона, чию могилу забрали батьки до Мерефи.

Олена Авілова гладить портрет сина / Фото: Ґвара Медіа, Катя Дев’ятко

«Там стояли три труни… Раптом почали падати ракети. Військові крикнули: “Ляжте!”. Ми впали. Чула вибухи і думала: “Синку, я прийду до тебе”. Але раптом стало тихо», — пригадує Олена про поховання. Вона вважає, що саме ці хлопці тепер стали їхніми ангелами-охоронцями.

Щомісяця 7 числа Олена разом із родинами загиблих відвідує кладовище. Пам’ять про Фотіка живе у всіх, адже в нього нікого не залишилося.

Реальність без лоску і прикрас

Після втрати сина Олена була у розпачі і не розуміла, як жити далі. Відчувала підтримку від сусідів, які стали для неї опорою.

Вивіска «Паломник», зроблена і подарована клієнтами з 25-ї колонії / Фото: Ґвара Медіа, Катя Дев’ятко

Згодом вона пригадала про мрію Андрія — відкрити кав’ярню. Хоча спочатку оренда здавалась завеликою, ідею відклали.

«Коли Андрій загинув, я зрозуміла — “Паломник” — це кав’ярня. Це його бажання. І я можу сказати, що саме вона допомогла мені продовжувати жити, тримати себе у русі», — каже жінка.

Олена, яка за фахом адвокатка, не мала досвіду у сфері громадського харчування, але поступово долала виклики: шукала приміщення, обладнання, меблі, складала меню й наймала працівників. Відкриття вона приурочила до 7 числа, що стало символічною датою.

Стіна пам’яті / Фото: Ґвара Медіа, Катя Дев’ятко

Сьогодні в кав’ярні багато пам’ятних речей, подарованих військовими та родинами загиблих. На початку ж тут було пусто — лише зображення кракена, вивіска та кілька патріотичних деталей.

«Мені не хотілося створювати тут естетику, — каже Олена. — Думаю, все має бути просто. Могла б зробити великий портрет Андрія, але кав’ярня “Паломник” — це не тільки про нього, а про всіх хлопців».

Нинішня зима приносить нові труднощі. Через відсутність опалення кавомашина почала протікати, але Олена не підвищує ціни в меню. Для неї важливо не створювати атмосферу осуду, адже її життя і так сповнене болю.

Світильник з написом «Доброго вечора, ми з України!», що згорів через перепади напруги / Фото: Ґвара Медіа, Катя Дев’ятко

Критика і підтримка: думки з соцмереж

Нещодавно Олена запитала у соцмережах, що варто додати на фасад кав’ярні, бо багато гостей сусіднього закладу плутають її з мілітарі-магазином. У відповідь почалися суперечки — комусь не подобалась вивіска, інші не розуміли назву, а піксель нагадував про війну, що вже втомила багатьох.

Але найбільше вразив коментар однієї дівчини:

«Якщо хочете історію — найміть менеджерів та SMM-фахівців. А я кажу, що кав’ярня вже має свою історію. Вона відповідає: “Ваша історія нікому не потрібна. Історія — це в музей, а я — покупець і хочу просто пити каву”, — згадує Олена з гіркою усмішкою. — Ця фраза мене знищила. Я плакала увесь вечір, а потім розбила телефон».

Але на другий день Олена прокинулася з новими силами і почала жити далі.

Обійми, що лікують душу

Сьогодні Олена радо чекає гостей і називає їх своєю родиною. Кожного, хто заходить до кав’ярні, спершу обіймає, бо саме це, каже вона, справді допомагає жити.

Олена зустрічає гостей обіймами / Фото: Ґвара Медіа, Катя Дев’ятко

«Мами, дружини — ми розуміємо одна одну без слів і не скажемо нічого, що може ранити», — з теплотою говорить жінка.

Віолетта — бариста, яка чекає на повернення коханого, що зник безвісти / Фото: Ґвара Медіа, Катя Дев’ятко

Разом вони не лише п’ють каву, а й волонтерять, подорожують, влаштовують фотосесії, розповідають історії про фото на стінах і діляться світлинами в телефонах.

«Мені надіслали відео, де майже нічого не видно, просто темрява. Але я впізнала, як мій Андрій ішов — це було напередодні виїзду на Балаклію», — провела рукою Олена, ніби показуючи рух сина.

Гості в кав’ярні «Паломник» / Фото: Ґвара Медіа, Катя Дев’ятко

До кав’ярні приходять люди — тут завжди гамірно. Вони разом готують столи, сміються, обіймаються, розмовляють про погоду, проблеми з світлом, домашніх улюбленців і здоров’я. Згадують близьких, витирають сльози і знову усміхаються.

Відвідувачки усміхаються за столом / Фото: Ґвара Медіа, Катя Дев’ятко

Привіт від Каті 9, авторки цього матеріалу. Запрошую завітати до кав’ярні «Паломник», щоб підтримати ідею Олени та дізнатися більше про тих, хто боронив Харківщину. А також не забувайте про підтримку Ґвара Медіа — ваші донати допомагають нам розповідати справжні історії.