Автор lubacky2003 
Новий вигляд Алеї Слави в Харкові: Чому родини загиблих говорять про зміни?
Коли Дарина Васильчук прощалась із батьком, вона не захотіла, щоб його надгробок був чорним. Для неї цей колір не передає пам’ять або надію, а радше щось чужорідне й холодне. Разом із іншими сім’ями загиблих українських героїв вона написала відкритого листа до харківського міського голови Ігоря Терехова з проханням переглянути проєкт надгробків на Алеї Слави.
Під листом підписалися вже 147 осіб. У зверненні пропонують замінити чорний граніт на світлий камінь, провести відкритий архітектурний конкурс і зробити цей процес максимально прозорим та відкритим для громадськості.
Проте думки харків’ян щодо змін розділилися, і не всі підтримують ініціативу Дарини. Розповідаємо, чому зараз точиться дискусія навколо надгробків, чим чорний камінь не відповідає українській традиції, і які варіанти пропонують замість нього.
Як формується історія Алеї Слави в Харкові
У 2016 році Марина Полякова, голова ГО “Всеукраїнське об’єднання Рідних зниклих безвісти та загиблих захисників України”, об’єднала родини загиблих бійців. Тоді їм представили 15 варіантів пам’ятників для Алеї Слави, і більшість обрала чорний граніт.
У 2017 збірна влада затвердила цей проєкт, і на 18-му кладовищі почали встановлювати прямокутні чорні пам’ятники з портретом, ім’ям і роками життя бійця. До сьогодні Харківська міська рада щороку виготовляє по 100 таких надгробків.
Дарина Васильчук і її особистий вибір
Коли Дарина з мамою готувалися поховати батька на Алеї Слави, їм не сподобався чорний колір каменю. Мама казала, що для батька це “щось неправильне” і воно не відображає шани чи світлої пам’яті. Багато родин військових відчували те саме — цей камінь несе холодний і чужий сенс.
Дарина вирішила глибше розібратися в історії меморіалів в Україні. Вона звернулася до документалістки Дарки Гірної, яка розповіла про традиції: козацький хрест та хрест Симона Петлюри як символи нашої боротьби і державності.
Українські памятники зазвичай робили зі світлих матеріалів — вапняку, пісковику, черепашника. Такі матеріали символізували надію, воскресіння та світлу пам’ять, сформовані під впливом візантійської християнської культури.
Проблеми та виклики на Алеї Слави
Дарина звернула увагу на:
- Відсутність повної уніфікації пам’ятників, адже хоча є типовий проєкт, більшість ставить різні надгробки.
- Обмеженість міських коштів — вони виділяють гроші лише на 100 уніфікованих пам’ятників.
- Жителі, які не хочуть чекати, ставлять надгробки власним коштом, а потім отримують компенсацію від влади.
Для порівняння, у Львові родини попереджають, що кладовище для загиблих має свій чітко затверджений проект, і завчасно контролюють усі елементи поховань.
Покоління і традиції: конфлікт поглядів
Марія Неписьменна, дружина загиблого, говорить, що після зустрічі з мером міста багато родин, які вже мають пам’ятники, були проти змін. Особливо це стосується старшого покоління, яке звикло до чорних надгробків.
Однак Марія підкреслює, що молодше покоління, яке втратило рідних після 2017 року, хоче нового підходу:
- Світлого каменю для пам’яті.
- Пам’ятників, які відображають повагу й любов, а не холодну формальність.
- Підтримки і вшанування пам’яті, що відповідає сучасному національному духу.
«Мені 32 роки, і я не хочу, щоб у мого чоловіка був чорний надгробок. Я занадто поважаю його», — говорить Марія.
Що не так із нинішніми надгробками?
Крім кольору, існує проблема і з мовою на написах: деякі пам’ятники мають написи російською, що робить їх подібними до могил у Росії. Дарина провела опитування в Instagram, і багато людей не змогли відрізнити Алею Слави в Україні від пам’ятників у РФ.
Також міська влада не враховує віросповідання загиблих, залишаючи ці питання на розсуд родин.
КП «Ритуал» зазначає, що родини орендують ділянки і мають право облаштовувати їх за власним смаком, доки це не заважає іншим.
Обговорення з владою та пропозиції
Дарина, Марія та інші родини звернулися до міської ради з проханням:
- Змінити проєкт надгробка з чорного на світлий камінь.
- Оголосити відкритий архітектурний конкурс для створення нового дизайну.
- Використовувати козацький хрест як символ української військової історії.
- Забезпечити прозорість процесу і залучення громадськості і фахівців.
Міська рада має 30 днів, щоб розглянути пропозицію і дати відповідь.
Що кажуть інші учасники ініціативи
Волонтерка Марина Полякова, яка була ініціаторкою створення Алеї Слави, не підтримує зміни:
«Ми вже маємо власну традицію чорного гранітного пам’ятника. Пам’ятники білого кольору — рідкість. Більшість бійців і їхніх родин звикли до такого вигляду», — пояснює вона.
Проте вона визнає, що зараз ситуація змінилася, і тема поховань потребує системного вирішення протягом наступних років.
Особливості харківського меморіалу
У КП «Ритуал» повідомили, що поки не було офіційних звернень щодо зміни проєкту типового надгробка. У квітні 2025-го міська рада затвердила правило, що надгробки на Алеї Слави мають бути виконані з каменю темного кольору, з дрібнозернистою структурою.
Це стандарт для будь-яких військових кладовищ в Україні. Але прогулянка Алеєю показує, що багато пам’ятників не відповідають офіційному зразку.
Історичний контекст і рекомендації
Представниця Українського інституту національної пам’яті в Харкові Марія Тахтаулова наголошує, що вигляд меморіалу — це складне і болюче питання. Вона вважає, що на Алеї Слави зараз втрачається суть військового поховання, котре має означати рівність, шану та повагу.
Для внесення змін необхідно оновити правила та слідувати принципам консенсусу, залучаючи родини, військових, істориків, архітекторів і громадськість.
Приклади з інших регіонів
У Одесі, наприклад, у проєкти меморіалів додали елементи, які відображають морську історію козацтва. Це робить надгробки особливими і пов’язаними з регіональним контекстом, що також пропонується для Харкова.
Тож дискусія триває, адже пам’ять про героїв має бути зрозумілою і близькою усім поколінням та втілювати найдорожчі цінності України.
Павлова Ірина 
Bogdan