Автор Богдан 
Впровадження правил контрольованих іноземних компаній в Україні стало одним із найважливіших етапів реформи міжнародного оподаткування та боротьби з розмиванням податкової бази. Ці правила безпосередньо впливають на українських резидентів, які володіють частками у закордонних підприємствах або здійснюють над ними фактичний контроль. З ухваленням відповідних законодавчих змін обов’язковим елементом податкового планування та комплаєнсу став щорічний звіт кік, який необхідно подавати до контролюючих органів. Метою впровадження цих норм є забезпечення прозорості іноземних активів українських громадян та юридичних осіб, а також запобігання приховуванню прибутків в офшорних та низькоподаткових юрисдикціях. Власникам іноземного бізнесу важливо детально розібратися у чинних правилах, оскільки недотримання вимог тягне за собою суворі фінансові санкції.
Що таке контрольована іноземна компанія та хто вважається контролером?
Згідно з чинним Податковим кодексом України, контрольованою іноземною компанією (КІК) є будь-яка юридична особа, зареєстрована в іноземній державі або території, яка визнається такою, що перебуває під контролем фізичної або юридичної особи — резидента України. До таких іноземних утворень також можуть належати партнерства, трасти, фонди та інші установи, що не мають статусу юридичної особи, але підпадають під визначення контролю.
Визнання особи контролюючою особою відбувається на основі кількох критеріїв. Фізична або юридична особа вважається контролером, якщо вона:
- володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж 50 відсотків;
- володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж 10 відсотків (за умови, що кілька резидентів України сукупно володіють частками у розмірі 50 і більше відсотків);
- здійснює фактичний контроль над іноземною юридичною особою самостійно або разом з іншими пов’язаними особами — резидентами України.
Фактичний контроль означає можливість чинити вирішальний вплив на рішення компанії щодо укладення правочинів, управління банківськими рахунками або розподілу прибутку. Наявність генеральної довіреності на термін більше одного року, яка надає суттєві повноваження, також може виступати ознакою фактичного контролю.
Основні податкові обов’язки власників іноземних активів
Законодавство встановлює два ключові обов’язки для українських резидентів, які мають частки у закордонних компаніях: інформування про зміну статусу володіння та подання регулярної звітності. Обидва ці процеси є обов’язковими та вимагають високої точності при підготовці документів.
Повідомлення про набуття або втрату контролю
Першим кроком після реєстрації компанії або купівлі частки у ній є подання спеціальної форми до податкової служби. Обов’язкове повідомлення кік повинно бути надіслане протягом 60 календарних днів з дня набуття (початку здійснення фактичного контролю) або відчуження (припинення фактичного контролю) частки в іноземній юридичній особі. Ця вимога поширюється як на фізичних, так і на юридичних осіб — резидентів України. Подавати таке інформування потрібно навіть у тому випадку, якщо компанія зареєстрована у низькоподатковій юрисдикції або є повністю пасивною.
Щорічне звітування про діяльність компанії
Другим важливим обов’язком є складання та надсилання річного звіту. Цей документ містить інформацію про фінансовий стан компанії, обсяги доходів, кількість працівників, розмір отриманого прибутку та суму сплачених податків за кордоном. Разом із ним подається копія фінансової звітності іноземного підприємства за відповідний календарний рік. Фінансова звітність має бути належним чином завірена та, у разі потреби, перекладена українською мовою.
Хто зобов’язаний звітувати перед податковими органами України?
Для уникнення порушень податкової дисципліни важливо чітко розуміти коло суб’єктів, на яких поширюються вимоги законодавства. Аналізуючи норми права, стає зрозуміло, що звіт кік хто подає — це безпосередньо всі резиденти України (як фізичні особи, так і вітчизняні компанії), які визнаються контролюючими особами таких іноземних суб’єктів господарювання станом на кінець звітного року.
Обов’язок звітування виникає незалежно від того, чи веде компанія активну господарську діяльність, чи є вона тимчасово неактивною. Навіть якщо іноземна фірма не отримувала прибутку або задекларувала збитки, звіт все одно має бути підготовлений та поданий у встановлений термін. Це правило діє також у випадках, коли прибуток компанії звільняється від оподаткування в Україні завдяки чинним конвенціям про уникнення подвійного оподаткування. Звільнення від оподаткування не означає звільнення від обов’язку подання самого звіту.
Порядок підготовки та структура звітності
Процес підготовки звіту вимагає ретельного збору первинної документації та фінансових показників іноземного підприємства. Звіт подається в електронній формі через кабінет платника податків. У ньому обов’язково зазначаються:
- Повна назва іноземної компанії, її адреса та реєстраційний номер.
- Податковий номер підприємства в країні реєстрації.
- Розмір частки, якою володіє резидент України, та опис характеру контролю.
- Показники доходу та чистий прибуток компанії до оподаткування згідно з даними її фінансової звітності.
- Розрахунок скоригованого прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні (якщо таке оподаткування виникає).
Якщо контролююча особа не має можливості забезпечити своєчасне отримання фінансової звітності іноземної компанії до граничного терміну подання, вона може подати скорочений варіант звіту. Проте в такому разі повний звіт разом із фінансовими звітами має бути наданий до кінця поточного календарного року.
Терміни подання документів та відповідальність за порушення
Для різних категорій платників податків встановлено окремі терміни звітування. Фізичні особи — резиденти України подають звітність разом із річною декларацією про майновий стан і доходи до 1 травня року, наступного за звітним. Для юридичних осіб граничний термін подання звіту збігається з датою надання річної декларації з податку на прибуток підприємств — до 1 березня року, наступного за звітним.
Законодавство передбачає надзвичайно жорсткі штрафні санкції за порушення встановлених правил. Розмір фінансової відповідальності прив’язаний до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і може становити:
- за неподання звіту — штраф у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму;
- за несвоєчасне подання звіту — штраф у розмірі від 1 до 50 прожиткових мінімумів за кожен день затримки;
- за неподання повідомлення про набуття або втрату контролю протягом 60 днів — штраф у розмірі 300 прожиткових мінімумів за кожен факт неподання.
Враховуючи високі ризики та великі суми штрафів, власникам іноземних компаній доцільно заздалегідь готувати фінансову звітність закордонних структур та за потреби залучати досвідчених спеціалістів у сфері міжнародного оподаткування. Це дозволить уникнути технічних помилок при заповненні декларацій і захистить бізнес від значних фінансових втрат.